Святкуючи 1997 року 50-річчя своєї творчої діяльності Вік Дамоне випустив новий подвійний компакт-диск з OnQ Records під назвою Greatest Love Songs of the Century. Ще однією подією присвяченою цій даті були гастролі з концертами по всій країні, зокрема, вони відбулись в The Hollywood Bowl, Carnegie Hall, ну і, звичайно, не обійшлося без щорічного виступу в Rainbow and Stars. А на завершення святкових заходів присвячених дуже продуктивним перших 50 рокам у шоубізнесі відбулося символічне повернення до школи Лафайєт, де співак навчався свого часу. Тут він, нарешті, зміг отримати дуже давно відкладений диплом, який не отримав свого часу, бо покинув школу на початку 1947 року, щоби піти працювати в театрі Paramount. Більш докладно про життя і творчість всесвітньо відомого музиканта та виконавця, уродженця Брукліну читайте на brooklynski.info.
Виконання перших хітів
Історія життя Віка Дамоне починається в Брукліні, штат Нью-Йорк, 12 червня 1928 року. Хлопчик народився, як Віто Фарінола, але пізніше він замінив ім’я Віто на Вік, бо так, на його думку, м’якше звучало і в інтересах своєї роботи, а саме шоубізнесу взяв прізвище матері — Дамоне. З раннього дитинства Віка оточували любов і музика. І це зовсім не дивно, адже його мама була вчителькою гри на фортепіано, а батько грав на гітарі.
Він навчився співати You’re Driving Me Crazy у віці двох років, причому, під час виконання цього хіта йому зазвичай акомпанував батько. Ще бувши школярем Вік почав працювати. Хлопець був швейцаром у нью-йоркському театрі Paramount. У ті часи це було справжнє зібрання біг-бендів та інших зірок естради. За таких обставин хлопчина не міг думати й мріяти ні про що інше, як стати зіркою і теж виступати на сцені.
Одного разу Перрі Комо, зірка 1940–1950 років, почув його спів у ліфті й заохотив співати професійно, зробивши спів своєю кар’єрою. Через багато років чоловіки стануть добрими друзями. Мало того, сина Віка буде названо Перрі, на честь співака, а Комо, своєю чергою стане хрещеним батьком хлопчика. Але все це відбудеться дещо пізніше. Поки що, життя готувало майбутній зірці декілька приємних сюрпризів. Слід зауважити, що фатум відіграв неабияку роль у його кар’єрі.
Незадовго до його 18-річчя, Віка Дамоне буде визнано переможцем популярної програми Артура Годфрі «Шукачі талантів» на каналі CBS. Ну визнали, та й визнали. Але саме в той час за лаштунками передачі перебував комік Мілтон Берл. Славнозвісний «Дядечко Мільті» настільки був вражений юнаком, його виконанням, що простягнув йому руку допомоги. Саме Берл допоміг юному таланту домовитися про виступ у найкращому нью-йоркському нічному клубі La Martinique.
Дебют на радіо
Далі все було справою техніки. Віка Дамоне так добре прийняли в La Martinique, що запросили для участі в популярній радіопрограмі на нью-йоркській радіостанції WHN. І вже 9 березня 1947 року Вік став перед мікрофоном у цій радіостанції. Він був гостем у радіошоу Gloom Dodgers, яке вів Морі Амстердам. Це стало професійним дебютом Віка в шоубізнесі. А ще за кілька місяців юнак повернувся до нью-йоркського Paramount Theatre, але вже не швейцаром, а, як співак, зірка шоу, яка воліла виступати під акомпанемент оркестру Стена Кентона. Далі почалися записи платівок, без яких у тогочасному шоубізнесі було неможливо.
На початок 1947 року, його беззаперечними хітами стали такі пісні, як I Have Only One Heart, You’re Breaking My Heart та десятки інших. Ось так упродовж досить не тривало часу Бруклін, увесь Нью-Йорк, уся країна отримали молодого співака, якому, на той час, не виповнилося і 20 років, який заробляв на платівках, виступах у престижних нічних клубах, на радіо та телебаченні. Логічно, що наступним кроком мало стати кіно, і воно ним стало.
Кіноролі Дамоне
Його перша поява перед камерою була в головній ролі у фільмі «Багата, молода та гарна», наступними стали фільми «Від пекла до вічності», «Афіна» та «Глибоко у твоєму серці» тощо. Таким чином кількість пропозицій збільшувалась, але скористатись із них Вік Дамоне не зміг.
Ба більше, йому довелося залишити навіть сцену і відправитися в казарму армії США, де він чесно відслужив два роки за кордоном Сполучених Штатів. Після повернення Вік впритул зайнявся саме кіно, знявшись ще в декількох фільмах, у тому числі «Доля», «Човен-руйнівник» і «Хіт палубі», перш ніж знову звернутись до музики, за якою він сумував протягом своєї кінематографічної кар’єри.
Відтак Вік Дамоне почав гастролювати від узбережжя до узбережжя, виступаючи в концертних залах і нічних клубах. Ця практика продовжувалася до кінця його кар’єри. У 1960-х і 1970-х роках Вік був ведучим шоу свого імені на NBC і разом із Джуді Гарленд і Діном Мартіном вів їх власні вар’єте-шоу. Вік виступав у багатьох великих концертних залах — Карнегі-хол у Нью-Йорку, Симфонічний зал Мейерсона в Далласі, Центр Кравіс у Палм-Біч та інших.
Його музика, його пісні несли Віка Дамоне по всьому світу. В The Dome у Брайтоні, його презентувала BBC. Загалом, він дуже багато гастролював Сполученими Штатами, Британією та Австралією. Вік раз і назавжди став людиною музики, яка несе цю чудову форму мистецтва своїм шанувальникам, де б вони не жили, включно з фанатами багатьох великих симфонічних оркестрів по всій країні, які йому акомпанували.
У 1990-х роках Вік примудрився знайти свою нову аудиторію, покоління X, яке купувало його компакт-диски та відвідувало його концерти. До слова, свій останній концерт він дав саме у Флориді, в Центр Кравіс у Палм-Біч. Загалом його кар’єра тривала понад п’ять десятиліть. Та шанувальники співака бажали б, щоб вона тривала вічно, адже мільйони фанатів обожнювали його, а Деймон насолоджувався привілеями знаменитості.
У своїй плавності та чутливості теплий ліричний баритон містера Дамоне був ближче до оксамитового, рівномірного романтизму молодого Френка Сінатри, ніж голос будь-якого іншого співака, який виріс і працював у тіні містера Сінатри. Не даремно, сам Френк одного разу назвав Віка співаком із найкращим вокальним обладнанням у шоубізнесі, натякаючи саме на його голос. А, загалом, навіть, критики, не соромлячись називали Віка «Сінатрою 1940-х із ноткою Торме».
Пенсія і заслужений відпочинок
Вік Дамоне пішов на пенсію, залишивши велику сцену, та він не покинув співати. Вік виступав перед своєю сім’єю, перед дружиною, чотирма дітьми та зятями, онуками, і, звичайно, перед своїми друзями й шанувальниками, які не залишали його дім і завжди приходили в гості.
Вік Дамоне був завзятим гравцем у гольф і жартівником. Відомо, що колись він вирішив пожартувати над своїми друзями. Для цього заплатив танцівниці з Лас-Вегаса, щоб та пробігла оголеною через чоловічу парну, у якій якраз перебували Дамоне і його приятелі. Чоловіки аж ніяк не очікували, що перед ними з’явиться оголена, сексуальна пані, яка майже галопом почне скакати по лазні. Поки присутні дивувалися, хапалися за рушники, Дін Мартін, ще одна американська зірка італійського походження середини XX століття, спокійно спостерігав за ситуацією, уважно стежачи за кожним рухом дами й схвально кивав головою, промовляючи, як це чудово.
Останні роки Вік Дамоне жив у Палм-Біч, штат Флорида, зі своєю дружиною Реною і був гордим батьком трьох дочок, Вікторії, Андреа та Даніели, сина Перрі, а також дідусем п’ятьох онуків. Вік помер 11 лютого 2018 року.
Джерела: