Як відомо, шахрай — це та людина, яка має на меті обманути інших, зазвичай, для того, щоб отримати фінансовий зиск. Спочатку шахраї завойовують людську довіру, а потім переконують їх повірити в щось не реальне. Одним із таких був Джордж К. Паркер. Чоловік був корінним ньюйоркцем, хоча й народився в сім’ї ірландських емігрантів. Він досить екзотично заробляв на життя — незаконно, продаючи визначні пам’ятки, якими, зрозуміла річ, ніколи не володів. Але остання деталь йому не заважала.
Подейкують, Паркеру вдалося продати такі популярні об’єкти, як Статуя Свободи, Медісон-сквер-гарден, Метрополітен-музей і, звичайно, Бруклінський міст. Останній лот він продавав ледь не щотижня. А одного разу Паркеру вдалося «штовхнути» Восьме чудо світу аж за 50 тис. доларів. Саме за цю нездорову пристрасть до Бруклінського мосту, чолов’яга став одним із найбільш відомих бруклінських шахраїв. Але більш докладно читайте на brooklynski.info.
Ситуація в Брукліні
Бруклін наприкінці ХІХ століття вважався неперспективним містом проживання. Він буквально манив емігрантів з усього світу, які дуже часто, маючи із собою лише валізу з найнеобхіднішими речами та адресу якихось знайомих чи, можливо, чиїхось родичів, прибували в Нью-Йорк загалом, та в Бруклін, зокрема, щодня, не те що сотнями, а тисячами.
Усі новоприбулі шукали тут щастя та, сподівалися на нове життя. По-іншому й бути не могло, адже це була «країні можливостей». Багато емігрантів плили сюди через океан із європейських країн, таких, як Італія, Ірландія та Німеччина. Хтось тікав від злиднів, інші від політичних, релігійних та інших негараздів, або й переслідувань. Але об’єднувала цих людей одна єдина думка — там куди вони їдуть їм посміхнеться доля й у них буде краще життя, тому що там, куди вони їдуть по-іншому не буває.
Однак реальність, з якою стикалися емігранти в Брукліні, інколи разюче відрізнялася від оптимістичних сподівань. На той час, уже боро, зустрічало своїх нових мешканців не завжди привітно. Дуже часто та сувора реальність, та дискримінація, з якою їм доводилося стикатися з перших днів прибуття були нестерпні.
Та попри труднощі, Бруклін таки розквітнув, перетворившись на полікультурний анклав, зумівши дивним чином поєднувати велику кількість мов, їжі та традицій. І чим більше людей прибувало в боро, тим спритніше район перетворювався в яскраву та строкату частину того, що називалося великим Нью-Йорком.
Купіть Бруклінський міст
Але все це ні разу не говорить про те, що все було так райдужно й безхмарно, якщо використовувати метеорологічну термінологію. Були індивідууми, які попри все, весь час воліли когось надурити, позбавивши останніх грошей, скориставшись мріями та вразливістю новоприбулих.
Одним із таких людей був уродженець Нью-Йорка Джордж К. Паркер. Чоловік досить вправно практикувався в шахрайстві на новоприбулих емігрантах. Розповідають, що за манерами, за розмовами та поведінкою, він будь-якому перехожому здавався вельми заможним ньюйоркцем. Хоча насправді він був шахраєм найвищого ґатунку, тому що продавав повітря, дуже часто за немалі гроші.
Дехто стверджує, що Паркер був продавцем мрій та майстром ілюзій. Хоча, як подивитися, адже коли людина ставала «власником» Бруклінського мосту, який ніколи не належав продавцеві Паркеру, то вона купувала повітря чи мрію? Тим часом афера саме з Бруклінським мостом вважалася найуспішнішою махінацією Джорджа К. Паркера, він міг її провертати по кілька разів на тиждень протягом 40 років.
І нічого дивного в цих цифрах немає. Адже здебільшого він обдурював збіднілих, але сповнених надій людей. Емігранти були ідеальними мішенями для опортуністичних шахраїв, таких, як Паркер. Звичайно, він був не лише хитрим, але й безжальним, користувався наївними іммігрантами та туристами. До слова, Паркер продавав не лише Бруклінський міст. Відомо про його афери з будівлями, які йому не належали, та історичними пам’ятниками, якими він ніколи й близько не володів.
Джордж К. Паркер і його стратегія
Джордж К. Паркер був корінним ньюйоркцем, народившись у 1860 році. Що правда, його батьки були емігрантами, які приїхали в місто з Ірландії. Відтак це ледь не єдина інформація, яка відома про дитинство та юність шахрая. Разом із тим, дужа добре відомо, що він вмів зачаровувати своїх співрозмовників, незалежно то чоловік чи жінка. А ще він був трудоголіком на своєму терені, відтак заробляв на життя брехнею, обманом та експлуатацією людей.
До слова, Бруклінський міст був обраний Паркером не випадково. Попри те, що він не розташований безпосередньо на маршруті суден, ця велична споруда завжди була визначним символом Брукліну й Нью-Йорка. Не дарма ж його назвали Восьмим чудом світу. Але був ще один нюанс, який мав неабияке значення. Бруклінський міст служив важливим пунктом сполучення між Мангеттеном і Брукліном, відтак по ньому щодня, як в один, так і в інший бік йшли тисячі пішоходів, робітників і мандрівників.
За багато років шахрайської діяльності Джордж К. Паркер виробив спеціальну стратегію. По-перше, він завжди був бездоганно одягнений, пам’ятаючи про те, що, як не крути, а зустрічають по одежині. По-друге, багато уваги приділялося вибору жертви. Коли знаходилася відповідна людина, зазвичай це був нічого не підозрюючий новоприбулий емігрант, чоловік підходив, рекомендувався, як успішний власник бізнесу.
Паркер говорив, що керував пунктом стягнення плати за перетин Бруклінського мосту. Іронія в тому, що в ті часи, на мосту дійсно стягували плату. Причому вона була різна для пішоходів, вершників та транспортних засобів. Ціни були досить помірні, за піший перетин слід було віддати пені, за переїзд верхи 5 центів, за запряжений кіньми віз у два рази більше. Натомість щоб перевести худобу треба було попрощатися з 5 центами за корову та 2 центами за кожну вівцю чи свиню.
Під час такої невимушено бесіди Паркер був сама уважність, оцінюючи не лише зацікавленість потенційної жертви, але і її фінансові спроможності. Іноді, щоб справити враження на жертву, він пропонував ділове партнерство. Мова йшла про можливість стати співвласником пунктів стягнення плати за проїзд по мосту.
Ця пропозиція не могла не зацікавити будь-яку людину, і Паркер не помилявся. Потім людина ненав’язливо дізнавалася від шахрая, що Бруклінський міст продається, і що вона може стати його єдиним власником, контролюючи всі операції пов’язані зі стягненням оплати за його перетин. А на завершення озвучувались потенційні прибутки від цієї діяльності.
Така невибаглива бесіда, чарівність Паркера, його гнучкість гарантували, що він досягне своєї мети, виманивши кругленьку суму грошей. Адже він продавав людям, які приїхали в Бруклін зі мрією про достаток і багатство, здійснення їхніх мрій.
Встати, суд іде!
Далі був не довгий і невимушений торг, Паркер уміло корегував ціну на цей прекрасний міст. Вартість Паркер визначав у межах від 75 тис. до 50 тис. доларів. На хвилинку, по нинішнім цінам ці суми еквівалентні близько 1,8 мільйона доларів. Отримавши те, що хотів чоловік швиденько йшов геть.
При цьому Паркеру роками вдавалося уникати кримінальної відповідальності. Лише в 1928 році правосуддя наздогнало його. Паркер був засуджений до довічного ув’язнення у в’язниці Сінг-Сінг, де чоловік провів останні 8 років свого життя.
Джерела: