Останній строк на посаді прокурора Брукліну видався для Чарльза Дж. Хайнса не легким. Так само нелегким він видався й для боро, адже залишив низку запитань, відповідь на які можна буде знайти лише через роки. Про особливості та складності декількох останніх термінів на посаді Окружного прокурора округу Кінгс читайте на brooklynski.info.
Шоста перемога
Навесні 2009 року Чарльз «Джо» Хайнс наближався до кінця свого п’ятого терміну служби на посаді окружного прокурора Брукліну. Його репутація була неоднозначною. Офіс прокурора вже досить тривалий час переслідували звинувачення в кумівстві. Пізніше його ключовий свідок, у резонансній справі про вбивство, проти колишнього агента ФБР, дає не правдиві свідчиня і прокурор змушений зняти обвинувачення. На той час Хайнс мав 74 роки. Він вирішив, що його досягнення переважують його недоліки в очах виборців Брукліну, а тому можна в шосте балотуватися на цю посаду. Кампанія була легкою. Ніхто проти нього не вийшов.
Але цей легко здобутий шостий термін виявився настільки сповненим проблем і збентеження, що цілком міг заплямувати всю його кар’єру.
Річ у тім, що одного з найстарших і найдосвідченіших помічників Хайнса, Майкла Веккіоне, звинуватили в приховуванні доказів і підбурюванні до лжесвідчення підозрюваного у вбивстві, що призвело до судового позову на 150 мільйонів доларів. Під час розгляду цього позову, часто, публічно зображали офіс Хайнса як нечесну операцію, в якій неправомірні дії не лише потурали, але й заохочували.
Детектив відділу вбивств, який тісно співпрацював з офісом, потрапив під критику після того, як Хайнс погодився скасувати вирок 23-річної давнини за вбивство на підставі недосконалої його роботи. Зрештою Хайнс погодився розглянути близько 50 справ, над якими детектив працював з прокурорами Брукліну, щоб визначити, чи були інші помилково засуджені та ув’язнені. «Нью-Йорк Таймс» оприлюднила серію різких історій про те, як офіс окружного прокурора прихильно ставився до сексуальних злочинців у політично впливовій ортодоксальній єврейській громаді Брукліну. Приховування доказів у невдалій справі про зґвалтування призвело до відставки двох прокурорів з офісу.
Позов на 150 млн
Але всі ці “подвиги” не перешкодили Хайнсу балотуватися на сьомий термін у 2013 році. Та, здається, цього було достатньо для виборців Брукліну, щоб усунути його з посади.
Позов на 150 мільйонів доларів, поданий проти Хайнса та його офісу за незаконне засудження людини, на ім’я Джаббар Коллінз, міг тривати місяцями, навіть роками. Адвокат Коллінза звинуватив Хайнса в тому, що він протягом багатьох років свідомо не притягнув до дисциплінарної відповідальності проблемних прокурорів у своєму офісі. В тому, що Хайнс керував «цивільною в’язницею», у якій свідків примушували давати неправдиві свідчення у кримінальних справах. До того ж він звинуватив Хайнса в тому, що той захищав Веккіоне, людину, яка переслідувала Коллінза.
Хайнс і Веккіоне публічно наполягали, що вони не зробили нічого поганого, а тому вважають позов безпідставним. Але адвокат Джоел Рудін дав численні та тривалі свідчення співробітникам Хайнса та отримав доступ до колись конфіденційних службових документів.
Ще одна справа по якій було розпочато розслідування — це справа Луїса Скарчеллі, детектива, звинуваченого в грубих порушеннях. Звичайно, не було жодного повідомлення про те, що когось формально звільняють від відповідальності чи звільняють із в’язниці в результаті розслідування. Хайнса критикували за те, що він призначив людей, які протягом багатьох років брали участь у його кампаніях, до складу колегії з 12 юристів і суддів, яким доручили контролювати розслідування Скарчеллі.
Скарчеллі наполягав на тому, що працював чесно і ніколи нікого не підставляв за свою понад двадцятилітню кар’єру детективом.
Майбутнє відділу доброчесних переконань, який створив Хайнс, також мало бути визначено. Підрозділ, призначений для розгляду будь-яких законних оскаржень обвинувальних вироків, винесених офісом, був принаймні в одній справі, коли він раптово втратив свого керівника Джона О’Мару, скомпрометований.
Відповіді на важкі питання
Підрозділ працював у тандемі з Ентоні Мейолом, адвокатом, який представляв інтереси чоловіка, на ім’я Джонатан Флемінг. Флемінг — мешканець Брукліну, який відбував свій 23-й рік у в’язниці за вбивство, якого він, за його словами, не скоював. Члени підрозділу О’Мари вирушили до Південної Кароліни разом із приватним детективом Мейол, щоб опитати нового свідка. Свідок сказав їм, що він відігнав справжнього вбивцю з місця злочину і це був не Флемінг.
Мейол також сказав, що відділ О’Мари знайшов квитанції, які свідчать про те, що Флемінг оплачував свій телефонний рахунок у готелі у Флориді за кілька годин до вбивства. Цю інформацію не надали захисту під час судового розгляду.
Отже, абсолютно не дивно, що Хайнса не обрали на сьомий строк. Його наступник, Кеннет Томпсон одразу після обрання зауважив, що має намір додати більше прокурорів, слідчих і помічників юристів до підрозділу доброчесності, а також обіцяв забезпечити незалежний розгляд десятків справ, пов’язаних із паном Скарчеллою.