«Хлопчик із Брукліну», безперечно, був одним із найуспішніших фільмів Денні Кея в прокаті, попри те, що фільм був рімейком попереднього фільму 1936 року «Чумацький шлях». Мартін Ґоттфрід сказав, що «Хлопчик із Брукліну» стала дуже популярною картиною, не дивлячись на те, що це був лише третій фільм для Денні Кея, а він уже був американською зіркою. Насправді з погляду шоубізнесу, він був навіть кращим за зірку, адже його любили, а це означало, що люди були вдячні за його роботу. І це зробило його касово привабливим і відповідно економічно успішним номером один у кіно. Більш детально про відомого єврейського бруклінця з українським корінням читайте на brooklynski.info.
Народжений у Брукліні
Що краще — бути достатньо дорослим, щоби пам’ятати, що бачив Денні Кея на кіноекрані чи особисто, чи навпаки, бути настільки молодим, щоб не мати можливості порівнювати харизматичного коміка, співака, актора та танцюриста з його сучасним персонажем? Можливо, краще бути настільки невинним, щоб другий варіант здавався за благо. А уявіть, як тому, хто грає роль Кея, як йому важко, або, навіть дуже важко відтворити його харизму. Цей сучасний мюзикл навряд чи зможе об’єктивно відповісти на питання так що ж так вплинуло на бруклінського хлопчину, звідки в нього стільки чеснот, стільки таланту.
Девід Деніел Камінський народився в родині українських єврейських іммігрантів у Брукліні. Яків і Клара Немеровські-Камінські з двома синами, Ларрі й Маком, покинули Катеринослав за два роки до його народження. Він був єдиним сином, народженим у Сполучених Штатах. Сім’я жила на Бредфорд-стріт, 350 у Брукліні, звідси Денні почав ходити до державної школи, яку згодом, до слова, перейменували на його честь.
Тут у школі він почав розважати своїх однокласників піснями та жартами, перш ніж перейти до середньої школи Томаса Джефферсона. Цю школу він не закінчив, бо його мати померла, коли він був підлітком. Її смерть стала великою втратою для юного Кея.
Незабаром після смерті матері Деніел і його друг Луї втекли до Флориди. Денні співав, а Луї грав на гітарі. Цим пара деякий час заробляла на життя. Коли Кей повернувся до Нью-Йорка, його батько поставився до таких підліткових вибриків із розумінням, він надав можливість юнаку дорослішати самостійно, розкриваючи свої здібності. Пізніше Кей розповідав, що в дитинстві хотів стати хірургом, але у сім’ї не було можливості направити його здобувати медичну освіту.
Після закінчення школи юнак працював на кількох роботах: продавець газованої води, страховий слідчий та офісний клерк. Усі ці роботи закінчувалися його звільненням. Найпам’ятнішою для нього, напевно, була робота страхового слідчого, яку він втратив, коли через його помилку страхова компанія втратила 40 тис. доларів. Стоматолог, який найняв його доглядати за своїм кабінетом в обідню пору, так само вигнав Кея, коли побачив, що він використовує бормашину для різблення на офісній деревині.
Кажуть, він навчився свого ремесла ще в підлітковому віці в Катскілсі, працюючи тумлером у «Борщовому поясі», і розважаючи гостей жартами, піснями та усілякими дурницями. Усе це відбувалося протягом чотирьох сезонів на курорті The White Roe.
«Хлопчик із Брукліну: історія Денні Кея»
Повертаючись до мюзиклу «Хлопчик із Брукліну: історія Денні Кея» слід сказати, що всі, хто його бачив, не можуть сказати, що Джош Колб не доклав шляхетних зусиль, виконуючи майже неможливе завдання — відтворення харизматичної постаті та характеру Денні. Тим більше, що в мюзиклу до нього приєдналися Кімберлі Абрамс у ролі Сільвії Файн, спочатку досить туманної, сильної партнерки Кея з написання пісень, а зрештою, його задушливої дружини.
А ще була Ешлі Брук, яка виконала роль багатьох жінок у житті Кея, включаючи Єву Арден, Вівіан Лі та Кітті Карлайл. А ще були Бред Ракушин у ролі Біллі Роуза, Коул Портер та Сем Голдуін. Мюзикл являє такий собі пастиш, у якому Кей на сцені та поза нею, десь спокійний, не голосний, а десь з інтонацією, адже їх необхідно розрізняти.
Найкращі частини мюзиклу включають його найвідоміші виконання таких пісень, як «Deenah», «Stanislavsky», «Anatole of Paris», «Mad Dogs and Englishmen» і «Minnie the Moocher». Його найкращий момент на сцені — це емоційний епізод із дружиною Сільвією після обговорення можливості народження дітей, коли вони обіймаються і танцюють, ніжно та навіювано, під «Ballin’ the Jack».
Перший прорив. Танці
До слова про танці. Перший справжній прорив Денні Кея стався в 1933 році, коли він доєднався до «Трьох Терпсіхор», танцювального водевіль-колективу. Разом із Дейвом Гарві та Кетлін Ян вони дебютували в місті Ютика, штат Нью-Йорк. Саме тут Денні вперше використав ім’я Денні Кей. Театр гастролював Сполученими Штатами, потім виступав в Азії. Пізніше трупа вирушила в шестимісячне турне Далеким Сходом. Коли вони перебували в Осаці, Японія, місто накрив тайфун. Кей ледь не загинув, коли готель, де вони зупинилися, був майже зруйнований природною аномалією.
Денні Кей дебютував у кіно 1935 року в короткометражній комедії «Місяць над Мангеттеном». У 1937 році він підписав контракт із нью-йоркською студією Educational Pictures для серії комедій, у яких він зазвичай грав маніакального, темноволосого, швидкоголосого росіянина, у дешевих шортах. Йому протистояли молоді надії — Джун Еллісон або Імоджен Кока. По завершенню серіалу з’явилося короткочасне шоу на Бродвеї із Сільвією Файн у ролі піаністки, авторки пісень і композиторки.
Потім 29 вересня 1939 року було ревю «Солом’яного капелюха», але впродовж менше ніж року воно закрилося. Та, між тим, критики звернули увагу на роботу Кея, і ці відгуки принесли йому нові пропозиції. Наприклад, Кей разом із нареченою Сільвією працювали в La Martinique, нічному клубі Нью-Йорка. Кей виступав, а Сільвія йому акомпанувала. Саме в цьому нічному клубі чоловіка побачив Мосс Гарт, що призвело до того, що він забрав його на роль у своїй хітовій бродвейській комедії «Жінка в пітьмі».
Найкращий фільм
Але, як не крути, справжній успіх прийшов до Денні Кея через кіно. «Хлопчик із Брукліну» був третім фільмом Денні Кея. Це веселий фільм із блискучим акторським складом — Волтер Абель, Єва Арден і Лайонел Стендер, вони були чудовими, вони видавали чудові репліки в найсприятливіші моменти. А ще вони красиво, а десь, навіть істерично, взаємодіяли з Денні. А що Денні? Денні, звичайно, був неперевершений у цій ролі, повністю переконуючи глядача в тих змінах, які відбуваються в особистості його героя протягом фільму.
Деякі критики стверджували, що пісні Сільвії Файн «Pavlova» не місце у фільмі або, що вона незграбно виділяється. Та декому пісня, здається, абсолютно природною, якщо взяти до уваги повну зміну, яку відчуває персонаж Денні в результаті всієї слави, яка звалилася йому на голову. Це, безумовно, один із найкращих фільмів Денні, і його можна переглядати знову і знову, особливо, якщо ви фанатка Денні Кея. Саме фанаткам варто згадати про те, що в цьому фільмі Денні виглядає особливо привабливим. Чому саме цей фільм? Ну, можливо, тому, що це про бокс, хто знає.
Що ж стосується сучасного мюзиклу про Денні Кея, то друга дія в ньому виглядає сильнішою за першу, а прикінцевий номер, коли Колб у барвистому костюмі стрибає по сцені, як «непристосований блазень», передає, принаймні на мить так здалося, кипучу радість великого артиста. У підсумку глядач має вийти із театру, маючи хоч маленьку уяву того, як і з ким було колись.
Джерела: