Afropunk Festival добре відомий не лише в Брукліні, а й в інших містах Америки. Афроамериканці, незважаючи на світ, що змінився, продовжують боротися за свою культуру. І активно нести її до народних мас. На Afropunk Festival представлені різноманітні види творчості – кіно, музика, мода, альтернативне мистецтво. Більше на сайті brooklynski.
Бруклінська музична академія
Саме з провідного музичного вишу боро почалося зародження фестивалю Afropunk у 2005 році. Творцями виступили Джеймс Спунер та Метью Морган. Спочатку вони створили документальний фільм для афроамериканських панків. А саме зобразили їхнє життя в американських реаліях та боротьбу за своє творче майбутнє.
Перші фестивалі у 2005-2008 роках мали за мету створити умови для розвитку незалежної музики серед чорношкірих панків. Тоді фестиваль був безплатним. За все заплатила музична академія. ВНЗ намагався дати опору для розвитку вузькопрофільного жанру в музиці. Але згодом фестиваль став повертати свій вектор у бік того, що було популярніше. Бо спочатку захопили надто вузький сегмент. А фестивалі – досить прибуткова справа.
Коли фестиваль почав охоплювати більше жанрів, то організатори стали стягувати плату із гостей. Через необхідні зміни, у 2008 році співзасновник Afropunk Festival Джеймс Спунер залишив своє дітище. Йому цікаво була лише афропанк культура. Втративши можливість її розвивати, він пішов.
За 10 років, з 2009-2019 року, Afropunk Festival значно виріс. У перші роки його відвідувало всього пару десятків людей, а може й менше. А у 2019 році його відвідало кілька тисяч. Попри те, що він не був таким великим, як, наприклад, всесвітньо відомий фестиваль Коачелла, про Afropunk Festival почали дізнаватися за кордоном.
Afropunk Festival стали проводити у Парижі, Лондоні, Південній Африці, Бразилії та багатьох містах Америки. У 2020 році права на фестиваль придбав Рішельє Денніс та Essence Ventures. Це звичайна практика, адже фестивалі вже давно стали прибутковим видом бізнесу.
Критика фестивалю
Ідея фестивалю виросла з панк-коренів та афро культури. Серйозні події в американському суспільстві спонукали засновників фестивалю підтримати цю культуру та створити щось нове та унікальне. Але попри це, фестиваль неодноразово критикувався з різних боків. Найчастіше критикували артистів.
Зокрема, громадськість свого часу обурило запрошення таких зірок, як MIA, Ice Cube та Tyler, the Creator.
Фестиваль зазнав низки творчих змін заради глядачів. І це, своєю чергою, викликало багато негативу. Організаторів звинуватили у надмірній фіксації та прихильності до білого населення. З метою отримання прибутку організатори почали запрошувати артистів, у яких аудиторія переважно складалася з білого населення.
Якось на фестивалі трапився неприємний казус, який не оминула преса. Деякі гості фестивалю прийшли у саморобних футболках, на яких було надруковано слова критики на адресу організаторів. Така відкрита критика не сподобалася фундаторам, і було наказано охороні вивести цих людей за межі фестивалю.
Afropunk неодноразово критикувався ще й з боку ЛГБКТ. Начебто їхнє бажання заробити додатково йде попереду бажання й необхідності бути толерантними, і враховувати проблеми та потреби кожного гостя.
Але всередині самого організаційного апарату теж було не все так гладко. Самі працівники фестивалю неодноразово скаржилися на неправильні корпоративні погляди та політику. У 2018 році головний редактор фестивалю подав у відставку. Він пропрацював 10 років над створенням свята, але пішов через «перформативний активізм» головного управління. Ніби-то, дирекція фестивалю пропагувала фальшиву відданість справі та активну діяльність з метою підстебнути колектив. Хоча на початку Afropunk був поривом душі. Жаль, що згодом він все-таки став звичайним прибутковим фестивалем.