Джон Арбакл був одним із найбагатших людей Брукліну. Крім того, він, як стверджують його сучасники, був дуже щедрим — він і його дружина брали участь у багатьох гідних міських починаннях, мало того, започаткували кілька власних. До прикладу, Арбакл узяв старе судно в гавані Нью-Йорка й перетворив його на дім для робітників. Він назвав його Deep Sea Hotel. Бізнесмен також заснував будинок для відпочинку в New Paltz під назвою «Ферма Мері та Джона Арбаклів», де робітники могли відпочити. Джон Арбакл цінував відпустку та дозвілля, чого було дуже мало в середнього фабричного робітника, і намагався, хоч не на довго позбавити його щоденної рутинної праці. Він організував прогулянки на човні для дітей, а також поїздки на канікулах для своїх робітників. Арбакл також заснував періодичне видання для дітей під назвою Sunshine Magazine. Більш докладно читайте на brooklynski.info.
Історія судна The Jacob A. Stamler
Протягом 10 років яхта The Jacob A. Stamler служила домом для понад 70 дівчат і хлопців із робітничого класу. Вона була пришвартована на берегах Гудзону та Іст-Ривер у Нью-Йорку. Ставши місцем проживання, природно, що корабель отримав нову назву, він перетворився на Deep Sea Hotel. Цей готель мав мінімальні вимоги для розміщення, ба більше, тогочасна реклама стверджувала, що чим ви бідніші, тим радісніше вас тут приймуть, за умови, що ви ввічливі, поважні та пристойні.
Судно The Jacob A. Stamler було побудоване на Північній Шостій вулиці у Вільямсбурзі на корабельні Томаса Стака і спущене на воду 11 жовтня 1856 року. Його власниками були Вільям Лейтін і Едвін Г. Герлбут, відомі нью-йоркські судноплавні агенти, чий офіс на статусній Саут-стріт займався відправкою численних прибережних і трансатлантичних океанських лайнерів ще до початку Громадянської війни. Міноритарний власник Джейкоб А. Стемлер був нью-йоркським купцем, який досяг фінансового успіху на прибуткових м’ясних ринках міста.
Бувши вельми заможним бізнесмен міг собі дозволити придбати судно вагою понад тисячу тонн і висотою близько двадцяти футів — розмір, характерний для великих торгових суден, що будувалися у 1850-х роках. The Jacob A. Stamler був вітрильним судном, що курсувало за встановленим маршрутом та фіксованим графіком. Його початковим портом призначення був Антверпен, що в Бельгії, після зміни агента судно ходило між Нью-Йорком і Гавром, що у Франції.
Абсолютно нове життя почалося в судна після того, як його придбав у 1899 році чоловік, на ім’я Джон Арбакл. Арбакл був дуже заможною людиною, яка сама зробила себе мільйонером. Джон Арбакл приїхали до Брукліну з Піттсбурга і створив найбільшу кавову компанію в США. На початку XX століття його підприємство в Дамбо отримувало, зберігало, смажило та упаковувало більше кави, ніж будь-яка інша компанія в Америці.
Джон Арбакл — переїзд до Брукліну
Джон Арбакл народився 1839 року в Піттсбурзі, у сім’ї шотландсько-ірландського іммігранта. У школі юний Джон навчався разом із майбутніми магнатами Генрі Фіппсом та Ендрю Карнегі. Він кинув коледж Вашингтона і Джефферсона, щоби приєднатися до свого брата Чарльза в гуртовому продуктовому бізнесі в Піттсбурзі. Винайдені Арбаклом машини для зважування та пакування кави призвели до появи популярної кави, яку він назвав «Арбакл Аріоза». Ця кава продається й нині.
Фірмовий бренд, «Аріоза», був упакований у невеликі, вагою один фунт, фірмові упаковки свіжозмеленої кави. Її продавали по всій країні. «Аріоза» отримала прізвисько «ковбойська кава», оскільки це був той бренд, який обирали пастухи. Культові ковбойські багаття з кавником на вогні, згодом були скопійовані в кіно та телебаченні, ставши легендарними. Вони пили «Арбакл Аріоза».
Успіх цієї кави полягав у процесі смаження. Саме Джон Арбакл винайшов більшість інноваційних методів, а потім мудро запатентував їх, що ще в рази збільшило дохід компанії. До прикладу, його першим винаходом був процес використання яєць і цукру в глазурі, яка покривала сирі боби, запечатуючи смак.
Згодом Арбакл став найбільшим імпортером кави у світі. Наприкінці 1800-х років він переїхав на Клінтон-авеню в Брукліні та побудував офіс на протилежному березі Іст-Ривер, на розі Олд Сліп і Вотер-стріт. Щодня він ходив на роботу і з роботи пішки, проходячи повз волоцюг і вантажників на набережній. Багато людей, які працювали в офісі Джона Арбакла сподівалися на його прихильність, особливо, якщо когось із них спонукали фінансові труднощі.
Арбакл був членом Плімутської церкви, яку очолював відомий аболіціоніст і реформатор преподобний Генрі Уорд Бічер. Він мав неабиякий вплив на Джона Арбакла, а сам бізнесмен створив собі репутацію людини, яка займається філантропією та гуманітарною діяльністю з драматизмом, який конкурував із його діловими успіхами.
Філантроп — стиль життя
Відтак життя в галасливому бруді Брукліну початку століття спонукало його вигадувати безліч ексцентричних схем допомоги знедоленим. Він побудував колонію для людей похилого віку на озері Мохонк, на північ від Нью-Йорка. Він також переобладнав корабель під прибережний будинок для дітей-калік. Але всього цього було Арбаклу замало, після чого виникла його найсміливіша ідея, яка, якраз стосувалася вже не нового судна The Jacob A. Stamler.
Саме так з’явився плавучий готель. Судно The Jacob A. Stamler було перетворене на плавучий готель для ста жінок, а поруч був менший корабель, який перетворили в помешкання для молодих робітників. Судна були пришвартовані на 21 Вест-стріт на річці Гудзон, біля масивних причалів для пасажирських лайнерів.
Фундаментальна ідея цієї готельної схеми, полягала в тому, щоби принести користь молодим чоловікам і жінкам, які отримують низьку зарплату, та прагнуть жити гідним життям. Відомо, що в 1905 році, у перший рік роботи готелів, жінки платили 40 центів на день, або 2,80 долара на тиждень, а молоді чоловіки платили 50 центів на день або 3,50 долара на тиждень.
Особливо слід зауважити, що в ті часи на початку XX століття до Нью-Йорка прибували тисячі молодих самотніх жінок. І якщо заможні самотні жінки могли насолоджуватися певною незалежністю, живучи в модних квартирах, то в бідних пані вибір був не великий. З доступних варіантів можна було оселитися в пансіонах, та часто вони були соціально зобов’язальними й мали досить архаїчні правила, які слід було виконувати. Наприклад, в 1890-х роках Young Men’s Christian Association, яка займалася мораллю, містила сотні жінок Нью-Йорка.
Останні дні Deep Sea Hotel
До того ж часто орендувати житло самостійно було надто дорого, навіть із сусідами по кімнаті, а райони, де було таке житло, не завжди мали достойну репутацію. І саме тут, з’являється бруклінський кавовий мільйонер Джон Арбакл. Створений ним готель Deep Sea насправді не був ані на морській глибині, ані готелем, у класичному розумінні. Але для сотень молодих самотніх жінок наприкінці Золотого віку це був дім.
Протягом наступних десяти років готель Deep Sea майже не здійснював мандрівки, ставши більш-менш напівпостійним плавучим житловим комплексом. У цей момент він отримав назву «Готель робочих дівчат». Цікавий факт про його останні дні — до 1915 року на борту човна жили, як неодружені чоловіки, так і жінки.
З останніх задокументованих мешканців відомо про 50 дівчаток і 16 хлопчиків. Швидше за все, мова про підлітків або молодих людей, яким за двадцять. Відомо, що одна з п’яти палуб була обладнана, як танцювальний зал. Щовечора вона переповнялася танцюристами, коли із сусіднього пірсу починала грати музика.
Джерела:
- https://www.boweryboyshistory.com/2021/03/arbuckles-deep-sea-hotel-aka-working.html
- https://www.gothamcenter.org/blog/a-hot-supper-and-a-benevolent-berth-brooklynite-john-arbuckle-and-his-deep-sea-hotel-the-jacob-a-stamler
- https://www.brownstoner.com/history/dumbo-brooklyn-arbuckle-coffee-john-arbuckle-history/