Зростаючи в нетрях Брукліну, Джекі Глісон часто відвідував водевілі. Це захоплення підживлювало його рішучість зробити сценічну кар’єру. Його батько покинув сім’ю в 1925 році, коли йому було 10 років, а в 1930 році Джекі вже сам кинув навчання в школі, щоб допомагати матері. Щоправда, гроші він заробляв випадковими заробітками, юнак грав на більярді й виступами в тих самих водевілях. І лише після смерті матері в 1935 році Глісон почав виступати в нічних клубах Брукліну, відточуючи свій талант коміка. Більш докладно про життя і творчість відомого бруклінського гумориста й коміка читайте на brooklynski.info.
Дитинство й ранні роки
Народившись Гербертом Волтоном Глісоном-молодшим і охрещеним Джоном Гербертом Глісоном, його мати, Мей, називала його Джекі. Жінка виховувала хлопчика одна. Його старший брат Клемент, мав дуже слабке здоров’я, він часто хворів відтак помер, коли Джекі було лише три роки. Хоча його мама досить успішно домагалася, щоб юний Джекі долучився до католицької віри та приймав релігійні таїнства, вона мало що могла зробити, щоб заохотити його до навчання.
Юнак був деструктивним учнем, він обмежував свої глибокі академічні роздуми, в основному грою на більярді та іншими пустощами. До прикладу, він міг щедро намастити сиром для бургерів опалювальні батареї в школі. Це дало йому змогу звільнити собі день від уроків, поки прибиральники шукали того, хто це зробив, і старанно прибирали сир з радіатора. А ще ніхто ніколи так і не довідався достеменно, хто ж випустив змію в оркестрову яму театру на Гелсі-стріт.
Зате, коли він у ролі ведучого провів презентацію у восьмому класі, присутні аплодували його оригінальному виконанню. Саме тоді, Джекі зрозумів, що школа була лише перешкодою, яка заважала здійсненню його мрії і яку потрібно було подолати. Так само, вчителі аплодували, коли Джекі Глісон залишив школу.
Загалом, Джекі знав ще із шести років, що він хоче виступати перед публікою, дивитись їй в очі й слухати аплодисменти. Хлопчина усвідомив це ще в ранньому дитинстві, відколи батько привів його на ранковий сеанс німого кіно і водевілю в театрі Гелсі. Після того, як він покинув навчання, Джекі влаштувався ведучим і виконавцем аматорських вечірок у місцевих бруклінських театрах.
У 19 років, після смерті матері, Глісон переїхав на Мангеттен, де став ще більш популярним. Саме тоді, під час виступу в нічному клубі його помітив голова Warner Brothers Джек Уорнер, й от, Джекі вже отримав контракт із кіностудією та став молодим актором. Його першим фільмом був «Темно-синій», але кінозірка з нього не вийшла, він повернувся до Нью-Йорка. Можливо, біда Джекі прийшла, звідкіль не чекали — його навички імпровізатора та зневага до запам’ятовування сценаріїв не дуже допомагали йому в кіно, а тим більше подобались режисерам.
Нові можливості відкрились для Джекі Глісона з появою телебачення. Тут йому вдалося залишити свій слід, та неабиякий. Спочатку він знявся в головній ролі серіалізованої адаптації фільму «Життя Райлі», а потім став ведучим музично-комедійного вар’єте «Кавалькада зірок» на Dumont Network. Це призвело до народження його довготривалого «Шоу Джекі Глісон» на CBS.
У цьому проєкті він продемонстрував весь свій репертуар комічних персонажів, таких як мільйонер-плейбой Реджинальд Ван Глісон III, мовчазний і наївний персонаж «Бідна душа», хамський Чарлі Бреттон і його найпопулярніший, бруклінський водій автобуса — Ральф Крамден. У 1955 році формат «Шоу Джекі Глісона» зазнав змін. Ідея полягала в тому, щоб врахувати шалену популярність «The Honeymooners».
Кіно кар’єра коміка
Відтак було прийнято рішення, розділити часовий проміжок Глісона на два півгодинних шоу: «The Honeymooners» та «Сценічне шоу», де демонструвалося поєднання музики та естради, і ведучими, якого стали брати Дорсі. Обидва шоу належали Глісону. Епізоди «The Honeymooners» у 1955–56 роках були виділені у власний телевізійний серіал, який склав класичні 39 серій. Протягом 50-х і 60-х років Глісон записав 43 альбоми музики для настрою, написав пісні для своїх шоу, такі, як «Меланхолійна серенада» та «Ти моє найвеличніше кохання».
Про його успіхи в професії красномовно говорить той факт, що Джекі Глісон побудував круглий будинок у Пікскіллі, у Нью-Йорку, знявся в дев’яти фільмах, отримав номінацію на «Оскар» за «Хастлера», отримав премію «Тоні» за свій виступ на Бродвеї та за роль дядька Сіда у виставі «Візьми мене із собою». До того ж Глісон, або був організатором, або виступав у 30 спеціальних телевізійних програмах, а також перевіз своє нове телевізійне шоу і весь наявний антураж потягом до Маямі, штат Флорида.
Серед його відомих ролей у кіно були Міннесота Фетс у фільмі «Хастлер» знятий у 1961 році, де, до речі, зіграв Пол Ньюман. Фільм знятий у 1962 році режисером Родом Серлінгом — «Реквієм по важкоатлету». Був у репертуарі Джекі німий титульний персонаж у фільмі «Жигот», того ж таки 1962 року, а ще була роль шерифа Буфорда Т. Джастіса в серіалі «Смокі й бандит», який виходив з 1977 до 1983 року, де, до слова, зіграла зірка кіно Берт Рейнольдс. Ну, а останнім фільмом Джекі Глісона була кінокартина «Нічого спільного», де він грав роль батька. Фільм вийшов на екрани в 1986 році, а разом із коміком у ньому зіграв славнозвісний актор Том Генкс, який виконував роль сина.
Музика від Джекі Глісона
Крім того, в 1950-х і 1960-х роках Глісон насолоджувався другорядною музичною кар’єрою, створивши серію музичних альбомів легких для прослуховування. При цьому не обійшлося без хітів. Його перший альбом, Music for Lovers Only, досі тримає рекорд за найдовшим перебуванням у Billboard Top Ten Charts, аж 153 тижні, а його перші 10 альбомів кожен розійшлися тиражем понад мільйон копій. Його доробок охоплює майже 60 довгогральних альбомів і ще більше синглів.
У наступні півтора десятиліття Глісон встиг одружитися, ця святкова, хоч і не тривала подія сталася в 1970 році. Та в 1974 році гуморист і актор розлучився. На той момент його дружиною, а пізніше ексдружиною була Беверлі Маккітрік. За рік після розлучення він одружився із сестрою Джун Тейлор — Мерилін.
Джекі знявся у восьми фільмах. Крім того, він був ведучим або гостем у 17 спеціальних телевізійних серіалах, створив щорічний Inverrary Golf Classic, зняв п’ять спеціальних серіалів про молодят, випустив «The Honeymooners» для синдикації, яка мала б включати всі епізоди, окрім тих, що були зняті протягом сезону 1955–56. У 1978 році актор переніс потрійне коронарне шунтування.
Людина, яка розвеселила сумний світ
У 1986 році в Джека Глісона діагностували страшну хворобу діабет і флебіт, він знав, що його стан найсерйозніший. Щоб не засмучувати доньку, він про це їй нічого не сказав, просто натякнувши, на те, що його довго не буде. Розмова відбулася за вечерею, одного вечора після дня знімання «Нічого спільного».
24 червня 1987 року Джекі помер від раку товстої кишки у своєму будинку. Його поминальну месу відслужив помічник єпископа Маямі, Його Ясновельможність Норберт Дорсі, який сказав, що протягом усього свого професійного життя Джекі зберігав серце малої дитини, він мав таку химерність, яка розвеселила сумний і втомлений світ. Джекі Глісон похований на кладовищі Святої Марії в розкішному надземному мавзолеї, який підходить «Великому» коміку. На мармурових сходах, що ведуть до його саркофага, викарбувано напис: «І ми йдемо».
Джерела: