Губернатор Г’ю Л. Кері, відсторонений, вольовий чоловік, за результатами опитувань рейтинг якого напередодні виборів опустився на 30 пунктів. Але, як виявилось, змагання на тих виборах весь час точилося між Г’ю Кері та Г’ю Кері, між сильними та слабкими сторонами губернатора. Адже Г’ю Кері — постать складна, загадкова й часто суперечлива. Його часто сприймали як задумливого одинака, але він був людиною, що мала чарівний шарм, здатною вигадувати чудернацькі казки або співати ірландські пісні. Часто здавалося, що йому нудно бути губернатором, але він оживав під час кризи, швидко пересуваючись, наприклад, між Олбані, Вашингтоном і Нью-Йорком, щоб вивести місто з фінансового колапсу. Більш докладно про життя губернатора штату Нью-Йорк, уродженця Брукліну Г’ю Кері читайте на brooklynski.info.
Боротьба із самим собою
«Семирічного конгресмена» від Брукліну, пана Кері зазвичай описували як «портативного», що на лексиконі політичного репортажу разом із «сигарником» перекладається як «партійний халтурщик». Але все це не завадило йому бути обраним на цю посаду в 1974 році.
Дійсно, його так само часто згадували у світській хроніці, як і в політичних колонках — його дружба з Енн Форд Узіеллі була однією з причин. При тому, губернатор так щетинився від критики, що пообіцяв, більше не спілкуватися на публіці.
Під час своєї кампанії містер Кері намагався нагадати виборцям, що останні чотири роки саме він був губернатором у штаті Нью-Йорк. Це було пов’язано з тим, що опитування, яке проводили представники самого губернатора, показали, що багато виборців вважали його стоячим осторонь і ледь помітним як голову виконавчої влади штату. Таким чином, він мандрував штатом як діючий губернатор, оголошуючи програми державної допомоги, підписуючи законопроєкти й головне, стараючись виглядати доступним.
Сприйняття губернатора як запального одинака, чиї уїдливі зауваження іноді розривають на шматки помічників, зміцнилося, коли його власна віцегубернаторка Мері Енн Крупсак кинула йому виклик на праймеріз.
Виклик від підлеглих
При цьому деякі з його помічників таємно вітали цю битву, вважаючи, що вона надихнула губернатора на основний запеклий поєдинок із містером Дюр’є. Адже завжди було відомо, що він запеклий боєць, коли справа доходить до кризи. У таких ситуаціях Г’ю Кері завжди був готовий до бою.
Міс Крупсак була першою, хто посварився з губернатором. А ще пан Кері розірвав свій союз із мером Абрахамом Бімом, який допоміг йому обратись, під час фінансової кризи Нью-Йорка. Пізніше він включив Маріо Куомо до участі у первинних виборах, а потім відмовився від нього. Раніше він звільнив обраного ним голову Демократичної партії, коли голова потрапив під розслідування великого журі.
Можливо, найбільш політично непопулярним і ризикованим вчинком губернатора було його неодноразове вето на закони про смертну кару. Смертна кара стала емоційним і нестабільним питанням, багато хто, навіть, пов’язував призначення мера Коха з його підтримкою смертної кари, але пан Кері заявив, що він був настільки морально проти, що пом’якшив би вирок кожному, хто був би засуджений за таким законом.
Губернатор зайняв настільки ж непопулярну та ризиковану позицію щодо іншої надзвичайно емоційної проблеми — абортів — наполягаючи на тому, що бідні жінки мають право на аборти, які фінансуються державою. Пан Кері є батьком 12 дітей і має серйозні особисті застереження щодо абортів.
Невиконані обіцянки
Г’ю Лео Кері народився 11 квітня 1919 року в районі Парк-Слоуп у Брукліні в родині візника-іммігранта. Його батько керував нафтовим бізнесом, який його старший брат Едвард М. Кері перетворив на New England Petroleum, одну з найбільших приватних компаній у світі. Таким чином, сім’я стала багатою і частина цього багатства допомогла містеру Кері стати губернатором.
Він закінчив — як і багато політичних діячів міста — Університет Сент-Джона та Школу права Сент-Джона. Його освіту перервала Друга світова війна, у яку він вступив рядовим, а закінчив її майором піхоти, отримавши Бронзову зірку після того, як повів свій підрозділ у Рур.
Після війни він зустрів і одружився з Гелен Оуен Тухі, чий чоловік загинув на Тихому океані й усиновив її дочку. Разом виховали 14 дітей. Двоє синів загинули в автомобільній аварії в 1969 році. Місис Кері померла від раку в 1974 році. До слова, подейкують, що під час кризи губернатор керується тими рішеннями, які, на його думку, дружина вважала б правильними.
Містер Кері був обраний до Конгресу в 1960 році на традиційно республіканській вотчині й заслужив репутацію старанного працівника, загалом ліберального, який поважає ієрархію. Партійні завсідники не були здивовані, коли йому не вдалося пробитися на первинних виборах мера 1969 року.
Але в 1974 році він переміг на праймеріз партійного фаворита Говарда Дж. Семюелса на посаду губернатора, а потім переміг губернатора Малкольма Л. Вілсона, до слова, республіканця. Містеру Кері вдалося пережити кілька розірваних колишніх альянсів і низку невиконаних обіцянок, як-от зобов’язання захистити 35-центову вартість проїзду в метро.