У світі музики не так багато імен, які стали фундаментальними для музикантів. Один із таких людей виріс у Шипсхед-Бей — миловидному райончику Брукліну. Бадді Річ – ім’я, яке знають мільйони американців та музикантів. Його кар’єра була прикладом справжнього успіху в світі шоу-бізнесу. Більше на сайті brooklynski.
Акторське виховання
Народився Бадді Річ у 1917 році. Батьки майбутнього музиканта були за національністю євреї. І утримували водевільний театр, де виступ йшов на їдиш. Для водевілю характерні короткі п’єси з яскравим музичним супроводом. Це такий собі прабатько мюзиклів.
Творча робота батьків допомогла розкрити талант сина. Коли Бадді був лише один рік, його батько помітив, що син чудово тримає ритм стукаючи ложкою по столу. І вже в 18 місяців він грав на барабанах у театрі батьків. Саме тоді й розпочалася його кар’єра. Батьки багато зробили для розвитку таланта сина та його кар’єри. У чомусь вони навіть підганяли п’єси під його тодішній рівень. І хлопчик швидко розвивався.
Мало хто з видатних артистів може похвалитися тим, що розпочав кар’єрний шлях у 18 місяців. У дитинстві він був одним із найоплачуваніших дітей-артистів. Його обійшов лише Джекі Куган.
У 11 років Бадді вже був частиною музичного гурту. Про маленький талант розходилися чутки на всю округу. Бадді ніколи не навчався в музичній школі, і не вмів читати ноти. Також Бадді сам стверджував, що ніколи не репетирував виступи. Грав лише під час концертів. Таким чином створився образ неймовірно талановитого, «поцілованого в чоло» хлопчика.
Зустріч із джазом
Вперше грати у гурті Річ почав у 1937 році. Компанію йому склали Джо Марсала, Джек Лемер. У гурті часто-густо змінювалися учасники. Та й сам Бадді мав мінливий характер. Коли йому було всього 21, він уже записав пісню з оркестром Віка Шоена. А 1938 року почав працювати в оркестрі і виступав з Френком Сінатрою. З цього виступу між Річем та Сінатрою зав’язалася дружба. У 1946 році Сінатра спонсорував заснування його особистого гурта.
Крім виступів, Бадді Річ активно керував різними гуртами та колективами. Таким чином він допомагав майбутнім музичним зіркам пробитися та знайти свій голос. Через це, за період кар’єри Річ був причетний до життєдіяльності багатьох гуртів та артистів. На початку 50-х років він працював із Гаррі Джеймсом (трубачем). Але у 1966 залишив його заради нового колективу.
З кінця 60-х, і до моменту смерті артиста, він керував багатьма гуртами. Деякі ансамблі, під його заступництвом стали успішними та популярними. Але поруч із такою зайнятістю, він не закинув особисті виступи. Щоправда, часто вважав за краще виступати соло в клубах.
Граючи на самоті Бадді більше проявляв талант, багато імпровізував та не стримував творчих поривів. На самоті він був собою. Коли він акомпанував, то стримувався, підлаштовувався. Але все одно продовжував складати компанію відомим артистам — Еллі Фіцджеральд, Луї Армстронгу, Рею Брауну, Харбу Елліс.
Техніка гри
Техніка, якою користувався Річ під час гри, згодом стала золотим стандартом у світі ударних. Найчастіше він використовував стандартне захоплення паличок, але міг і витворяти різні трюки. Наприклад, перехресні рухи рук під час барабанного тремтіння. Цей трюк глядачі любили найбільше.
Бадді Річ дав поштовх для популярності stick-trick. Для нього характерні швидкі відскоки барабанних паличок одна від одної в повітрі.
Річ не любив однотонну гру. Часто він починав з довгого соло і закінчував шурхітом по тарілках. Іноді грав зі звуком – від гучного до затихання. Такого ефекту він досягав «пересуванням» паличок барабанною площею — від центру до країв. У світі музики він все ж таки більше був відомий, як потужний ударник з любов’ю до гучних і вибухових звуків. У 1942 році, в компанії з Генрі Адлер, він написав найкращий і найпопулярніший підручник з гри на малому барабані.
Крім написання своєї музики, Річ займався аранжуванням. West Side Story була однією з найвідоміших його робіт в аранжуванні. Знаменитий твір Білла Редді був складним у виконанні. Але саме ці складнощі змогли вкотре наголосити на таланті Бадді. І перше, що він зробив, спростив первісний варіант мюзиклу. На спрощення у нього пішов місяць клопітких та постійних тренувань та репетицій. Він знову і знову грав одні й ті самі моменти, поки не зрозумів, як їх можна зробити легше.
Потім Річ працював над Channel One Suite, того самого автора. Його аранжування стало справжнім хітом у 1973-1976 роках в Італії. І було головною темою спортивних телевізійних трансляцій La Domenica Sportiva.
За лаштунками
Більшість колег Бадді сказали б, що він був доброзичливим, але запальним. Неодноразово він лаявся із членами гурту, погрожуючи їх звільнити. Але робив він це дуже рідко. І то лише «вдома». На інтерв’ю та усіляких ТБ шоу він хвалив свої гурти. Всі знали, що Бадді Річ хоч і галасливий та іноді грубий, але він добра і жаліслива людина. І безмірно талановитий. Його навички переважали негативні сторони характеру.
Помер Бадді Річ у 1987 році. На 69 році життя він переніс операцію на мозку і помер від серцевої недостатності. Його поховали у Лос-Анджелесі. Після його смерті ще довго виходили невидані альбоми з піснями. Онук відомого музиканта, Нік Річ, також став барабанщиком. Але висот знаменитого діда не досяг. Талант Бадді Річа був неповторним. Один на сто років.