За старих часів в Італії зародилося прекрасне свято Богоматері на горі Кармель. Італійці під час святкування споруджували 72-футову вежу на честь Богоматері. Її ще в народі називали Джильйо. І одного разу це свято італійці привезли до Вільямсбурга. І воно переросло в справжній фестиваль, що прославив Бруклін і затьмарив “маленьку Італію” на Манхеттені. Більше на сайті brooklynski.
З міста Нола
У 1880-х роках до Брукліну масово стали приїжджати іммігранти з Італії. Приїжджі з міста Нола привезли з собою звичні традиції та свята. Вимушений переїзд додатково змушував їх сумувати за батьківщиною. І вони всіляко намагалися відтворити батьківщину тут, у Брукліні. Тоді було прийнято рішення відродити свято Джильйо. З 1903 року воно стало щорічним святом та великим фестивалем.
Сама історія свята дуже цікава. Є легенда, що в 410 році н.е. пірати захопили місто Нола. Північноафриканські варвари поневолили молодих людей з невеликого містечка. Якось єпископ Паоліно зустрів жінку, сина якої вбили пірати. Він так перейнявся її історією, що побажав замінити її сина. Самовідданий вчинок священнослужителя зворушив турецького султана, і він відпустив Паоліно назад на батьківщину в Нолу.
Місцеві жителі сприйняли цю новину неймовірно радісно. Вони побачили в цьому Боже знамення. Містяни стали зустрічати Паоліно квітами (ліліями). Італійською лілії це джильйо. Таким чином з’явилося свято імені лілій та святої людини. Адже саме таким вважали Паоліно.
З того часу щороку торговці квітів змагалися між собою у створенні найбільшої скульптури з лілій. З цього й розпочався фестиваль.
Перевтілення
З часом старі традиції почали змінюватися. Крихкі та недовговічні лілії замінили на дерево. З 1960-х років вежу почали робити з металу. Прикраси робили з паперу у вигляді квітів та ангелів з зображенням Святого Паоліно. Паперові квіти були більш логічними та менш затратними фінансово.
Статуя завжди виходила громіздкою та величезною. Щоб встановити її на помост, що рухався, потрібно було сто чоловіків. До статуї потрібно було встановлювати міцні опори.
Свято Джильйо завжди відзначали протягом 12 днів у липні. У Вільямсбурзі за цей час встигають відтворити маленький шматочок Італії. Роблять це за допомогою музики, національної кухні, розваг для дітей.
Все завершується головною ходою зі статуєю усіма вулицями Вільямсбурга. І все це в супроводі живої музики та гри оркестру O’ Giglio’e Paradiso.
За старих часів це свято відзначали виключно італійці. Але у 2019 році організатори фестивалю зіштовхнулися із труднощами. Потрібно було знайти добровольців для підняття статуї. Вільямсбург перестав бути виключно італійським, через що там стало проживати все менше людей, які знають це свято. Хоча організатори все одно на посаду піднімачів шукали хлопців з італійським корінням.
Свято Джильйо хоч і не є церковним офіційно, але його справді вшановують як релігійну подію.
У Вільямсбурзі чисельність італійського населення значно зменшилася. Але ті, хто шанували традиції продовжують приїжджати до Брукліну, щоб стати частиною цього свята і згадати про своє коріння.
У Нью-Йорку організували цілу спільноту Джільйо. І завдяки цьому не лише в Брукліні проходитиме подібний фестиваль. У Бронксі також є своє святкування зі створенням статуї Святого Паоліно та міськими гуляннями.
Фестивалі, які мають у своїй основі релігійну складову, допомагають людям більше дізнатися про традиції культур, що їх оточують. У Нью-Йорку живе понад мільйон італійців-американців. І їхня культура і традиції мають значення.