Кожного International Workers’ Day мільйони людей збираються в Брукліні, щоб відсвяткувати культуру Карибського басейну на вест-індійсько-американському карнавалі. Цей карнавал є одним із найстаріших фестивалів у Брукліні. Він був заснований на початку XX століття в Сполучених Штатах у Гарлемі. Нині об’єднує мешканців Нью-Йорка, відбувається в Брукліні. Завдяки красивим костюмам, запальній музиці, танцям і стравам Вест-Індії карнавал завжди збирає багато шанувальників. Більш детально про феєрію Карибського та вест-індійсько-американського карнавалу читайте на brooklynski.info.
Історія заходу
Починаючи з 1960-х років, фестиваль захопив Східний парк Краун-Хайтс, «об’єднавши» багато островів. До прикладу, Тринідад і Тобаго, Барбадос, Гаїті, Домініка, Сент-Люсія, Ямайка, Сент-Вінсент і Гренада, Гаяна, Сурінам і Беліз та інші, в одній екстравагантній та строкатій вечірці. Карнавал не можна пропустити, як одну з найбільших і, безперечно, найяскравіших подій Нью-Йорка та Брукліну.
Відомо, що велика кількість іммігрантів з Карибського басейну, які мріяли «пустити коріння» в Сполучених Штатах оселилися саме в Брукліні. Тому не випадково нині тут живе велика та яскрава спільнота. Крім того, багато іммігрантів висадилося в Гарлемі, на початку ХХ століття околиці Мангеттену прийняли тисячі острів’ян. До 1930 року чверть населення Гарлема була вихідцями з Вест-Індії.
Звичайно, що разом із таким переконливим іммігрантським десантом із Карибського басейну до Нью-Йорка перекочувала велика кількість традицій та звичок, зокрема, й культурні свята. Тому справа появи чогось схожого на карнавал було справою часу. Відтак одна з уродженок Тринідаду, на ім’я Джессі Варделл, узяла та й започаткувала карнавал у Гарлемі. Це відбулося в 1920-х роках. Суть карнавалу була досить простою, щороку острів’яни влаштовували екстравагантні костюмовані вечірки.
Спочатку ці збори з піснями та танцями відбувалися в таких приміщеннях, як Savoy та Audubon Ballrooms. Святкування моделювали за карнавальним принципом, який на той час був відомою всесвітньою подією, яку зазвичай проводили взимку, перед Попільною середою. Але на відміну від святкувань на островах, новоприбулим мешканцям Брукліну доводилося святкувати її під дахом, оскільки холодна погода в місті не дозволяла комфортно проводити вечірки на вулиці.
Зимові домашні обмеження не надихали ні організаторів, ні всіх охочих узяти в ньому участь. Відтак Ворделл вирішила перенести святкування на вулицю, а для цього жінка перенесла дату початку на День праці, який зазвичай проходив в теплу погоду і рухався уздовж Ленокс-авеню, починаючи зі 110-ї вулиці в Гарлемі. Саме так усе й розпочалося. Перший відомий вуличний Карибський карнавал відбувся 1 вересня 1947 року, і з кожним роком захід ставав усе масштабнішим і популярнішим.
Заборона карнавалу
Не обійшлося і без інцидентів. Так сталося, що під час ходи з танцями та піснями відбулося декілька конфліктів, після яких місто скасувало дозвіл на проведення заходу. Відтак починаючи з 1964 року карнавал не відбувся. У 1965 році, такий собі Карлос Лезама створив комітет, який згодом став Вест-індійсько-американською асоціацією Дня карнавалу. Після чого Лезама та створена ним організація таки змогли отримати дозвіл на проведення чергової ходи, яка відбулась на Східному бульварі в Краун-Хайтс. Відтоді цей маршрут став основним, він використовується донині.
У 2018 році помер президент Вест-індійсько-американської асоціації Дня карнавалу Вільям Ховард. Чоловік пропрацював на цій посаді з 2014 року. Лідерство та керівництво Білла були незамінними для цієї інституції Брукліну, так само як і його роль у зміцненні добробуту та єдності різноманітних афроамериканських та карибсько-американських громад району, вважає президент округу Бруклін Ерік Адамс.
У 2019 році новим президентом організації був обраний доктор Жан Джозеф. Стосовно проведення карнавалів, новий президент сказав, що бачить своєю основною задачею, як керівника, забезпечення безпеки під час ходи та інших заходів. Щоб допомогти досягти цього, була запроваджена кампанія з підвищення обізнаності громадськості з правилами безпеки під час таких заходів.
До того ж був зроблений акцент на тому, що такі заходи є дуже важливими для збереження культури цих народів, а тому, збереження і проведення параду в майбутньому є ключовим завданням організації. За основу була взята теза, про те, що такі костюмовані заходи — це культура народів Карибського басейну, а безпосередньо парад — це сцена, на якій демонструються кращі зразки цієї культури. Тому вкрай важливо зберегти їх для майбутніх поколінь.
На карнавалі музика й танці
Якщо говорити про сам фестиваль, то він зазвичай триває п’ять днів. Головним моментом цього п’ятиденного марафону яскравості, який починається в четвер, якраз перед Днем праці, є, безпосередньо, феєричний парад. Щоб мати уявлення про зацікавленість до дійства, слід знати, що він приваблює близько двох мільйонів відвідувачів у районі Краун-Хайтс.
При цьому тисячі учасників танцюють Істерн-Паркуей або переміщаються на одному з плавзасобів у неймовірно витончених костюмах. Ці карнавальні плаття і костюми різного, дуже часто максимально відкритого фасону, прикрашаються стразами та пір’ям. Яскраві костюми готують за кілька місяців до початку карнавалу, до справи ставляться з усією серйозністю.
Ще однією дуже важливою складовою частиною параду є музика. Саме вона додає грайливої та радісної атмосфери. Під час ходи відвідувачі можуть почути регі в ямайському стилі, каліпсо з Тринідаду й Тобаго та соку, похідну від каліпсо, яка містить фанк і соул. Звук сталевого барабана, або сталевої в такі моменти пательні, асоціюється зі святом найбільше.
До слова, коли на початку ХХ століття британський уряд заборонив барабани в Тринідаді, місцеві мешканці почали використовувати для створення музики будь-які інші предмети, які могли знайти в себе в господарстві, і в які можна було барабанити. Вони виявили, що пом’ята частина бочки для олії може видавати досить сильний сталевий звук, і в результаті почали застосовувати саме їх. На карнавалі ж у Брукліні музичні оркестри змагаються в конкурсі «Панорама», який зазвичай відбувається на території Бруклінського музею.
Карнавальна їжа
І декілька слів про їжу, яка є не менш важливою, ніж музика, танці й костюми. Продавці вишикуються на тротуарах уздовж маршруту параду, продаючи класичні страви Вест-Індії. Тут можна скуштувати м’ясні котлети, рисові кульки тощо. З напоїв відзначаємо фруктові соки й ромовий пунш. Хай там як, але кулінарні вишукування під час таких карнавалів ніколи не розчарують.
Багато хто з учасників параду воліють розпочинати із самого початку, а для цього слід відвідати — J’Ouvert, що в перекладі з французької означає — «світанок». Саме так, усе дійство розпочинається з передсвітанкової вечірки, яка знаменує відкриття карнавалу. Початки свята сягають часів рабства і ґрунтуються на балах-маскарадах французьких поселенців у XVIII столітті. Оскільки рабам у Тринідаді було заборонено їх відвідувати, навіть коли вони були звільнені, то ті створили власні карнавали, щоби познущатися зі своїх панів та відсвяткувати здобуту свободу.
Джерела: