У XIX столітті в Брукліні ще не було кінотеатрів у сучасному розумінні цих закладів. Адже перші кінотеатри, як такі з’явилися лише наприкінці XIX — на початку XX століття. Але певною особливістю Брукліну було те, що тут працювали популярні театри, концертні та вар’єте-майданчики. Саме ці заклади перші відчули, що кіно, нехай і німе, але може бути популярним у мешканців боро, приносячи неабиякий прибуток. Відтак наприкінці століття в багатьох таких закладах почали демонструвати перші рухомі картинки.
А тому, абсолютно логічно, що саме вони стали першими «попередниками» кінотеатрів. Більш детально про те, де бруклінці насолоджувались кінематографічними шедеврами часів початку XX століття читайте на brooklynski.info.
Кіно замість вистав
Якщо вести мову, про те, де бруклінці на початку XX століття дивилися кіно, то слід зауважити, що в боро було дуже багато кінотеатрів, які показували різні фільми. Головна тенденція була такою, що велика кількість кінопоказів відбувалося в приміщеннях театрів, де до цього йшли театральні вистави. Ба більше, у центрі Брукліну колись був особливий театральний район. Він за своїми розмірами перевершував славнозвісний Мангеттен. Відомо, що наприкінці ХІХ століття, театри були на Вашингтон-стріт, нині це Кадман Плаза Іст, на Фултоні та туди, на схід до Бруклінської академії музики.
А оскільки, так званий, «справжній» театр поступово почав замінюватися кінотрансляціями, то вже на самому початку XX століття в центрі міста з’явилися чотири великі кінотеатри. Ба більше, їм вдалося досягти неймовірних висот. Мова про the Albee, the Fox, the Loew’s Metropolitan, та the Paramount.
Дещо пізніше з’явився the Duffield на Даффілд-стріт, 249. Цей кінотеатр розташовувався неподалік від Фултон-стріт. The Duffield спроєктував Рассел Б. Сміт. Саме як кінотеатр він почав працювати в 1913 році. Тоді тут показували німі кінострічки. У показі кіно активну участь брали музиканти, у даному конкретному випадку мова про органістів, які акомпанували наживо. Іноді в the Duffield запрошували невеликий місцевий оркестр.
Досить скоро кінотеатр став доволі популярним місцем у бруклінців, тому вже через два з гаком роки, в 1915 його розширили. Після реконструкція кінотеатр отримав новий екран та зручніші сидіння. У ті часи популярність кінопоказів була безумовною, тому по завершенню першої чверті століття в кінотеатрі встановили новий орган Вурлітцера. Ще через 10 років, в 1946 the Duffield знову відремонтували, причому зробили це так майстерно, що місцева газета the Brooklyn Eagle заявила, що цей заклад є популярним доповненням до багатьох розкішних кінотеатрів Брукліну.
Елітні кінотеатри
Щоб розуміти про що йшла мова, слід зауважити, що будівля вміщувала близько 900 осіб, хоча й мала один екран із балконом та місцем для оркестру. Що правда, в 1984 році балкон закрили та встановили другий екран, що перетворило the Duffield на дуплекс, який вміщував понад 300 осіб кожен.
Що стосується репертуару, то протягом більшої частини свого існування в the Duffield показували другорядні фільми, але, це дозволяло закладу вижити в скрутні часи. Загалом, до 1980-х років кінотеатр був досить занедбаний, але на той час він та кінотеатр the Loew’s на Фултон-стріт були єдиними кінотеатрами, що залишилися в центрі Брукліну. Ера масового телебачення не помилувала майже нікого.
Наостанок свого існування з приміщенням the Duffield сталася детективна історія, причому в прямому сенсі. Річ у тім, що в 1991 році, під час показу фільму New Jack City прямо в залі був застрелений один із глядачів. Подальше розслідування та скандал навколо вбивства призвели до остаточного закриття. Після чого будівлю кінотеатру швидко продали та так само швидко знесли.
Народний кінотеатр
Натомість на місці the Duffield звели бетонну будівлю в стилі торгового центру, у якій спочатку розміщувався магазин під назвою Brooklyn USA, що продавав місцевий одяг та аксесуари. Він проіснував не більше кількох років. Загалом приміщення змінило кількох орендарів. Нині в будівлі розташований спортзал Planet Fitness.
Але кіно на початку XX століття бруклінці дивилися не лише в елітних, великих та вишуканих закладах. У боро вистачало кінотеатрів менших розмірів, та не таких елітарних. До прикладу, People’s Cinema, розташований на південно-західному розі Саратога-авеню та Лівонія-авеню, у районі Браунсвілл. Спочатку тут працював театр Bluebird, який відкрили в січні 1931 року. У 1935 році замість театру в цьому приміщенні була відкрита синагога, але 29 січня 1937 року відкрився, так званий People’s Cinema.
Приводом для такої назви стала тенденція до показів тут фільмів із соціальною спрямованістю. Також відомо, що мешканці цього району, як правило, на місцевих виборах голосували за більш радикальних кандидатів, лівого штибу, можливо, саме тому такі кінофільми були тут досить популярними.
Так само відомо, що в інших районах Брукліну ці фільми, безумовно, не користувалися настільки значним успіхом. Проте, навіть цей кінотеатр закрили в 1954 році. А під кінець цього ж року він був проданий і перетворений на супермаркет Food King. Починаючи з 2011 року на цьому місці працює супермаркет Fine Fare.
Була ще одна тенденція, за якою відкривалися кінотеатри в Брукліні. Її можна прослідкувати на прикладі кінотеатру Georgetown Twin. Одразу слід зауважити, що це був сучасний кінотеатр, відомий своєю великою автостоянкою, яка приваблювала багатьох відвідувачів. До слова, це був один із перших, так званих, кінотеатрів-близнюків у Брукліні.
Нічого дивного в цих принадах немає, адже цей кінотеатр відкрився в 1968 році, за сприяння компанії Loew’s. На самому початку своєї роботи кінотеатр став вельми популярним, що правда, не завдяки новій концепції, коли в закладі одночасно показували два різних фільми. Але й тому, що мав велике сучасне паркування. Та зрештою, він закрився, так само як і багато одноекранних та менших багатоекранних кінотеатрів.
Особливості бруклінських кінотеатрів
Загалом Бруклін це особливе боро, адже саме тут, коли ви робите покупки в магазині, працюєте або йдете до однієї із церков, яка розташована в старій будівлі, є неабияка ймовірність, що ви стоїте в колишньому кінотеатрі. Хоча багато кінотеатрів дотепер цілі, деякі з них таки були зруйновані.
Слід зауважити, що в золотий вік кіно на початку XX століття в Брукліні було досить багато кінотеатрів, які були розташовані близько один від одного, буквально у пішій доступності. У цих, як їх тоді називали, палацах розваг бруклінці могли дивитися кінопокази з акомпанементом оркестру або, навіть, гучного органу. Так само, не були рідкістю живі водевільні вистави.
Пізніше їх перестали показувати на кіносеансах. Ба більше, з плином століття, кількість походів у кіно мешканців боро почала скорочуватися, і навіть настали такі часи, що колись величні кінотеатри почали боротися за економічне виживання.
Відтак нині багато кінозакладів, яким вдалося зберегтися, дещо змінивши цільове призначення, ставши продуктовими магазинами, аптеками, спортзалами, церквами тощо, залишаються архітектурними пам’ятками. Особливо мову можна вести про такі райони Брукліну, як Бей-Рідж, Дайкер-Хайтс, Бенсонхерст та Сансет-Парк та інші.
Джерела: